Михайло Петрович Драгоманов очима студентів
1.11.2013
Народ, що не шанує своїх великих людей, не вартий зватися освіченим народом... Драгоманов для нас є чимось більше, як заслуженим чоловіком. Ми в нім шануємо друга, вчителя, провідника... Голос його був для нас заохотою, осторогою, вказівкою, куди йти, голосом сумління... (І. Франко).
1 листопада 2013 р. студенти 1 курсу Інституту політології та права (12-П та 13-П групи) спеціальності «Правознавство» відвідали загальноуніверситетський музей імені Михайла Петровича Драгоманова.
«Майбутні юристи» із задоволенням слухали цікаву розповідь екскурсовода про видатного історика, філософа, літературознавця, фольклориста, суспільного діяча та економіста Михайла Петровича Драгоманова, чиїм ім’ям названо наш університет.
Ім’я Михайла Петровича Драгоманова – одне з найславніших серед великої кількості українців, що в усі часи прославляли українську науку, письменство, мистецтво. Він увійшов в історію української культури і літератури як видатний літературний критик і публіцист, історик і фольклорист, патріот і непохитний борець за свободу своєї Вітчизни. І. Франко і М. Павлик називали його своїм учителем. Ним він був і для Лесі Українки. За 30 років наукової, літературно-критичної і публіцистичної діяльності М. П. Драгоманов написав понад дві тисячі праць. Лише фольклористика складає майже 10 томів. Славився він і як пряма, чесна, принципова людина на поприщі громадського і політичного життя.
Михайло Петрович Драгоманов (1841–1895) народився у Гадячі (Полтавщина) в дворянській сім'ї козацького походження. Цікаво було дізнатись, що його рідною сестрою була (Ольга) письменниця Олена Пчілка, мати Лесі Українки.
Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гімназії, історико-філологічному факультеті Київського університету (з 1870 – доцент цього університету). У 1875 р. був звільнений з університету за політичну неблагонадійність і наступного року змушений був емігрувати до Швейцарії. У Женеві він створив осередок політичної еміграції, центр, що діяв протягом 20 років. Заснував він також вільну безцензурну українську друкарню, в якій видавав збірники «Громада», а також твори, які в Росії не могли бути видані.
У 1878 р. Михайло Драгоманов виступив на Міжнародному літературному конгресі в Парижі з протестом проти заборони російським урядом українського письменства. Його антицарські памфлети «Турки внутрішні і зовнішні», «Дітозгубство, здійснюване російським урядом», «До чого довоювались», «Внутрішнє рабство і війна за визволення» та інші заборонялися в Росії, але були відомі у світі і принесли М. Драгоманову славу «українського Герцена». Він був обраний почесним членом багатьох міжнародних організацій і товариств.
Михайло Петрович Драгоманов у своїх працях гнівно викривав антинародну суть самодержавства у Російській імперії і закликав всі народи до боротьби з ним, а також до об'єднання всіх слов'янських народів на засадах демократизму. Він виступав за об'єднання всіх українських земель та обгрунтував українську національну ідею, своїми працями висвітлив перспективу історичного розвитку України, що полягала в національному відродженні.
Смілива і правильна думка вченого не могла не подавлятись тоталітарними режимами. Драгоманов тривалий час був символом незалежної держави, тому лише зі здобуттям цієї незалежності Україна може вільно вшановувати пам’ять свого великого громадянина.
Слова вдячності за цікаво проведену співробітниками музею екскурсію студенти залишили у книзі відгуків і побажань.
На згадку про відвідування музею залишилися чудові фото.