Відбулися одинадцяті юридичні читання

21-22.05.2015

 

В Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, на базі Інституту політології та права відбулася міжнародна наукова конференція «Одинадцяті юридичні читання. Форма сучасної національної української держави: реалії та перспективи». У Конференції взяли участи провідні вчені-юристи, політологи і науково-педагогічні працівники України і зарубіжних країн. За результати конференції буде опубліковано збірник з тезами доповідей учасників. На основі наукових здобутків конференції її учасники підготували і ухвалили підсумковий документ.

Фотогалерея

Підсумковий документ
Міжнародної наукової конференції
"ОДИНАДЦЯТІ ЮРИДИЧНІ ЧИТАННЯ. ФОРМА СУЧАСНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ"
21-22 травня 2015 р.

У 1991 році на політичній карті світу з’явилася нова країна – Україна. Здійснилася одвічна мрія українського народу про свою самостійну незалежну державу. З проголошенням незалежності реалізувалося право українського народу на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами. Відтак, Україна перейшла від формальної суверенності до реальної міжнародної правосуб’єктності та увійшла в складну систему світового політико-правового простору, окресленого глобалізаційним контуром.
28 червня 1996 року Верховна рада України від імені Українського народу «усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями» прийняла основний закон держави – Конституцію, яка визначила Україну як суверенну й незалежну, демократичну, соціальну й правову державу. Нарешті українці стали державною нацією, подолавши долею визначений історичний трагізм на цьому тернистому шляху.
Учасники конференції відзначають, що за роки незалежності Україна зробила певні кроки в бік підвищення впливу права на суспільні відносини, розвитку правової держави і громадянського суспільства. Разом з позитивними змінами у політико-правовому просторі сучасної Української держави мають місце й негативні тенденції: непрозорість, закритість, забюрократизованість в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; девальвація таких правових цінностей як свобода, рівність, справедливість, відповідальність; політизація правового простору та домінування принципу політичної доцільності над верховенством права; погіршення якості нормативно-правових актів, зниження ефективності законодавства; суперечливість та невизначеність характеристик політичного режиму (змішування різнорідних ознак – від демократії й автократії до анархії, охлократії та олігархії), конфліктність між вищими органами державної влади тощо.
Це знижує рівень ефективності соціальної дії права, а, відтак, детермінує в суспільстві соціальну напругу, правовий нігілізм, спільнотні депривації, деформації правосвідомості, що негативно впливає на характер, рівень, стан правової і політичної культури українського суспільства та призводить до виникнення й ескалації різних видів соціальних конфліктів, розчарування громадян у можливості реалізувати політичні і соціальні очікування, викликає невдоволення, апатію, ворожість, прояви агресивності з боку значної частини населення. А соціально-економічний і політико-правовий хаос в українському суспільстві, свавілля і корупція у різних сферах державної влади підривають підвалини молодої української держави, відкидають її на поріг соціально-економічного та політичного занепаду й позбавляють довіри й поваги народу.
Зважаючи на викладене, учасники конференції вважають за доцільне рекомендувати органам державної влади та їх посадовим особам, науковій спільноті, освітянам:
- теоретично визначити і обґрунтувати механізм забезпечення умов збереження і розвитку надбань української нації в економічній, політичній, соціальній та духовній сферах її буття;
- активізувати науковий, культурний і моральний потенціал українських науковців та систематизувати знання здобуті дослідниками у різних галузях юридичної науки (кримінальне, цивільне, сімейне, конституційне, адміністративне, освітнє, фінансове, господарське, аграрне, екологічне, міжнародне право тощо) в контексті його експлікації у правотворчість і правозастосування з метою розвитку парламентаризму, демократії, гарантій прав і свобод громадян;
- спрямовувати діяльність держави, її органів і посадових осіб, громадських організацій та трудових колективів на подолання проявів таких негативних явищ як правовий нігілізм, маргіналізація права, деформація правосвідомості тощо на тлі політичної, соціальної, економічної, гуманітарної нестабільності в сучасному українському суспільстві;
- прискорити розробку і прийняття програм правової освіти і виховання населення з метою формування відповідного ставлення до права та практики його реалізації, вміння використовувати свої права, дотримуватися заборон і виконувати обов`язки;
- сприяти утвердженню і впровадженню ідейних засад Конституції України та інтеграції України в європейський і світовий політико- правовий простір.
- з метою загального оздоровлення національного політико-правового середовища, усувати прогалини у законодавстві, долати недосконалість, суперечливість деяких законів шляхом їх вдосконалення і гармонізації, привести окремі правові норми у відповідність з реаліями життя , відновити довіру населення до владних інститутів, припинити прояви маніпулювання свідомістю громадян;
- забезпечити державно-правове регулювання сфери економіки, боротьбу з бідністю, зниження порогу соціальної нерівності, боротьбу зі злочинністю тощо;
- визначити і науково обґрунтувати чіткі, відповідні сучасному і перспективному стану українського суспільства орієнтири щодо ступеня децентралізації державного управління;
- розробити концептуальні засади проектів законодавчих актів з найважливіших питань розвитку суспільства і держави;
- вивчити і проаналізувати законодавство зарубіжних держав, практику його застосування та вдосконалювати вітчизняне законодавство з урахуванням світового досвіду;
- організовувати науково-практичні дискусії, круглі столи, конференції щодо форми сучасної національної української держави для визначення шляхів і способів суспільних перетворень та забезпечення ефективного державного управління;
- забезпечувати належну наукову експертизу законопроектів шляхом залучення до її проведення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців;
- враховувати наукові висновки щодо законопроектів, які вносяться на розгляд Верховної Ради України;
- сприяти реалізації національної ідеї в державотворчому процесі, забезпечувати духовний, мовний, культурний розвиток як титульної нації, так і національних меншин, що проживають на території української держави, турбуватися про культурний розвиток національної діаспори.
Звертаємо увагу світового співтовариства на те, що нині людство знаходиться на порозі світової війни, висловлюємо занепокоєння з цього приводу. Закликаємо світову інтелігенцію, вчених, вчителів, викладачів і студентів, усіх людей доброї волі єднатися і дати рішучу відсіч яструбам неоімперіалізму – руйнівникам (та їх посіпакам) як суверенітету та цілісності України, так і мирного планетарного світоустрою.
Нагадуємо, що по суверенній волі Українського народу – громадян України всіх національностей Україна де-юре і де-факто – незалежна, демократична, унітарна держава, територія якої в межах кордонів, визнаних міжнародним співтовариством, є цілісною, недоторканою і неподільною. Сподіваємося на перемогу здорового глузду, що сприятиме стабілізації ситуації в регіоні військово-політичного конфлікту, повернення статус-кво щодо Криму, відновленню міжнародної та міждержавної консолідації на засадах партнерства, добросусідства і дружби.
Нині Україна є суверенна, демократична держава. Проте, в сучасних умовах, коли актуалізувалися великі загрози її територіальній цілісності і державному суверенітету варто замислитися: чи потрібно повертатися до вже пройденого, чи знайти свою власну дорогу до суспільно-політичного ідеалу й зайняти гідне місце в світовому співтоваристві.