Історія кафедри

Актуальним у створенні кафедри теорії та історії держави і права було забезпечення ефективної організації навчального процесу, а саме навчально-виховної, науково-методичної та організаційної роботи.
Згідно наказу ректора НПУ імені М. П. Драгоманова від 31 серпня 1999 року № 182 створено кафедру теорії та історії держави і права (далі кафедра), що є правонаступницею кафедри юридичних наук (1993-1995), яку згодом перейменовано у кафедру правознавства (1995-1999). Першим завідувачем кафедри юридичних наук було обрано кандидата філософських наук, доцента Валерія Йосиповича Скибу, а з 1997 року і по сьогодні її очолює доктор історичних наук, професор Богдан Іванович Андрусишин.
У своїй роботі кафедра керується такими нормативними документами, як: Закон України „Про вищу освіту“, Державна національна програма „Освіта“ („Україна XXI століття“), указами Президента України, наказами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, рішеннями Вченої ради університету, що вивчаються на засіданнях кафедри.
Відповідно до Закону України „Про вищу освіту“ кафедра здійснює підготовку для різних типів навчально-виховних і вищих навчальних закладів фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів „бакалавр“ спеціальність 6.060100 – „Правознавство“, „спеціаліст“ спеціальність 7.060101 „Правознавство“, „магістр“ спеціальність 8.060101 „Правознавство“ базового та вищого рівнів вищої освіти за професійним спрямуванням „Право“, присвоюючи випускникам кваліфікацію „Бакалавр права“, „Спеціаліст права. Викладач правознавства“, „Магістр права. Викладач права“.
Метою кафедри є підготовка висококваліфікованого фахівця у галузі права з належним науково-теоретичним і юридико-практичним рівнями підготовки.
Основними завданнями кафедри є:
– піднесення соціально-гуманітарної освіти на якісно новий рівень у відповідності із системою національного законодавства та загальновизнаними міжнародними стандартами;
– розробка та впровадження у навчальний процес модульно-рейтингової системи, реалізація концепції викладання навчальних дисциплін, розрахованої на інтенсифікацію та підвищення якості навчання студентів на основі новітніх методик і застосування сучасних технічних засобів;
– розширення участі викладачів, науковців, аспірантів і студентів у реалізації вітчизняних та міжнародних наукових програм і проектів;
– активізація студентських і аспірантських пошуків;
– подальша співпраця з державними органами, органами місцевого самоврядування, політичними та громадськими організаціями, різних типів навчально-виховними закладами де студенти набувають практичного досвіду;
– проведення роботи з перепідготовки кадрів у формі дистанційного навчання та курсів підвищення кваліфікації;
– організація зустрічей з провідними фахівцями у галузі права у формі конференції, „круглого столу“, лекції, семінару, презентації та інше.
Одним з вагомих показників діяльності кафедри за час її функціонування став розроблений навчально-методичний комплекс фахової підготовки бакалаврів спеціальності 6.060100 „Правознавство” (За ред. Б. І. Андрусишина. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – 485 с.).
У реалізації зазначених завдань велику роль відіграє співпраця кафедри з Інститутом держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Інститутом законодавства Верховної Ради України, Академією правових наук України, Інститутом інтелектуальної власності Одеської національної юридичної академії в м. Києві, Київським національним торгово-економічним університетом, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Національною академією СБУ, Національною академією внутрішніх справ, Інститутом спеціального зв’язку та захисту інформації, НТУУ «КПІ», Академією прокуратури України та іншими. Кафедра має належну матеріально-технічну базу.
Навчально-методичний процес кафедри зі спеціальності «Правознавство» забезпечують 27 викладачів, серед них - академіки; докторів наук, професорів – 9 (Андрусишин Б. І., Акуленко В. І., Бабкін В. Д., Гуз А. М., Огірко Р. С., Пилипчук В. Г., Мацюк А. Р., Стеценко С. Г, Тимченко А. П.,); кандидатів наук, доцентів 11 (Бучма О. В., Білозьоров Є. В., Дьоміна О. С., Кулакова Н. В., Кушинська Л. А., Карнаух А. А., Касперський І. П., Опольська Н. М., Макарова О. В., Токарчук О. В.); ст.викладачів без наукового ступеня – 2 (Деркачова Н. О., Кислюк О. І.); викладачів, асистентів – 6 (Білан Н. М., Кархут О. Я., Потапенко Н. А., Шитий С. І., Сабадош Т. І.).
На кафедрі працювали відомі юристи-практики, зокрема: – академіки Академії правових наук України: О. А. Підопригора, В. В. Копєйчиков, Ю. С. Шемшученко; – професори: Ю. В. Александров, О. О. Підопригора, С. Л. Лисенков, В. Ф. Погорілко, В. Л. Мунтян, О. О. Майданник, Ю. І. Крегул та ін.
З метою перевірки виконання відповідних навчальних планів, індивідуальних планів викладачів, рішень ректорату на засіданнях кафедри систематично завідувач, викладачі, куратори академічних груп і керівники гуртків та проблемних груп звітують про стан роботи.
До 2004 року методичне забезпечення навчальних дисциплін кафедри, згідно з навчальними планами, здійснювалось за допомогою навчальних, типових та робочих програм викладачів кафедри. Крім програм та планів, викладачі кафедри укладали свої методичні розробки, методичні рекомендації до навчальних дисциплін, тестові завдання, питання для самоперевірки та заліку, білети для іспитів.
Після приєднання України до Болонської декларації (2004 р.), було запроваджено модульно-рейтингову систему викладання усіх кафедральних дисциплін. Методичне забезпечення кафедри було оновлено, навчальні плани, типові та робочі програми викладачів було скореговано відповідно до вимог Болонської системи, де розподіл навчального матеріалу відбувається за кредитами та модулями. Відповідно, кожен викладач на початку навчального року затверджує свій графік модульного контролю, після проведення якого результати оприлюднюються на кафедрі та інформаційній дошці Інституту політології та права. Згідно вимог модульної системи з’явились і нові методичні розробки, надруковані підручники.
Предметний склад навчальних дисциплін кафедри постійно зростає та оновлюється. У перші роки роботи кафедри Б. І. Андрусишиним було розроблено новий курс «Канонічне право», який і нині читається не в усіх ВНЗ юридичного спрямування. Започаткована ним традиція розробки та запровадження інноваційних навчальних курсів триває протягом усього часу роботи кафедри. З 1996 по 2000 роки розроблені навчальні дисципліни «Вузівський курс правознавства та методика його викладання», «Шкільний курс «Основи правознавства» та методика його викладання». За 2000 – 2012 роки були розроблені такі курси, як «Філософія права», «Соціологія права», «Юридична деонтологія» (доц. О. В. Бучма), «Юридична педагогіка» (Н. А. Потапенко), «Юридична психологія» (Н. М. Макосій), «Юридична термінологія» (О. І. Кислюк), «Звичаєве право» (доц. Л. А. Кушинська), «Основи науково-правових досліджень», «Правова статистика» (доц. О. С. Дьоміна). 

Отже, на методичних семінарах відбувається обговорення процесу реформування вищої освіти, відкритих лекційних занять, що проводяться викладачами кафедри, підручників і навчально-методичних комплексів викладачів кафедри та їх рекомендація до використання у навчальному процесі, обговорення досвіду та пропозицій щодо модернізації навчального процесу, впровадження рейтингової та кредитно-модульної системи оцінювання знань студентів. Проводиться огляд і обговорення новітньої літератури та можливості її використання під час навчального процесу.
Зусиллями викладачів кафедри теорії та історії держави і права поновлено добру традицію – магістерські диспути, котрі можуть виникати як під час навчальних занять, наприклад, інтерактивної лекції, семінару чи колоквіуму, так і під час наукових конференцій, в яких студенти-магістри беруть активну участь. Принцип йти в аудиторію не з темою, а з проблемою лишається актуальним й на сьогоднішній день.
У зв’язку з розвитком інформаційних технологій та сучасних методів наукових досліджень у навчальний процес інституту запроваджуються нові форми пізнавальної діяльності студентів. Таким є інтерактивне навчання, що передбачає використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації, моделювання життєвих ситуацій тощо.
З метою підвищення ефективності законотворчого процесу в Україні, яка безпосередньо пов’язана з рівнем правової культури його учасників і, зокрема, професіоналізмом законотворців, в Інституті законодавства Верховної Ради України діє Українська школа законотворчості. Школа забезпечує навчання теоретичним основам і практичним навичкам учасників законотворчого процесу, здійснює методичне забезпечення цієї діяльності. Вагомим напрямом роботи Української школи законотворчості є також сприяння вдосконаленню нормотворчості органів місцевого самоврядування.
Викладачами Української школи законотворчості є провідні вчені, народні депутати України, фахівці органів державної влади та зарубіжні експерти. Вважаємо, що саме навчання наших магістрів-правознавців у цій школі, яке стало можливим внаслідок укладання відповідної угоди між Інститутом законодавства Верховної Ради України (директор, член-кореспондент НАН України, доктор юридичних наук, професор О. Л. Копиленко) і Драгоманівським університетом, інтенсифікують їхнє дослідницьке бачення актуальних проблем сучасного державного правотворення, а вивчення таких дисциплін як «Розвиток правової системи», «Основні проблеми та концепції», «Законотворчість», «Психологія вітчизняної ментальності», «права людини і громадянина як об’єктивна основа формування правових норм», «Поняття, функції, структура та значення законодавчої техніки», «Правила та засоби законодавчої техніки», «Правила і засоби внесення змін до законів», «Конституційне право як провідна галузь національного права», сприяє виробленню навичок творчого наукового пошуку, набуттю практичних навичок законотворчості, відпрацюванню законотворчої техніки. У прикінцевому вигляді набутті знання і навички знаходять місце у підготовці магістерських та дипломних робіт.
На особливу увагу заслуговують практично-орієнтовані форми роботи при викладанні правознавства зі студентами у вигляді різноманітних форм активної групової підготовки у професійному та комунікативному аспектах, внаслідок чого відбувається перехід від пояснювально-ілюстративних до інтерактивних методів навчання, які пробуджують інтерес до знань, до навчання, підвищують ефективність навчання не за рахунок збільшення обсягу інформації, а шляхом її поглиблення та швидкості засвоєння. Це такі, по-новому прочитані та адаптовані до сучасних реалій методи, як: кейс-метод; аналіз помилок, колізій, казусів; аудіовізуальний метод навчання; брейнстормінг («мозковий штурм»); діалог Сократа (Сократів діалог); «дерево рішень»; дискусія із запрошенням фахівців; ділова (рольова) гра (студенти перебувають у ролі юриста, експерта, співробітника підприємства, позивача, відповідача, порушника); «займи позицію»; коментування, оцінка (або самооцінка) дій учасників; майстер-класи; метод аналізу і діагностики ситуації; метод інтерв’ю (інтерв’ювання); метод проектів; моделювання; навчальний «полігон»; РRЕS-формула (від англ. Position–Reason–Explanation or Example–Summary); проблемний (проблемно-пошуковий) метод; публічний виступ; робота в малих групах; тренінги індивідуальні та групові (як окремих, так і комплексних навичок) тощо.

Керівництво і склад 

АНДРУСИШИН БОГДАН ІВАНОВИЧ

завідувач кафедри, професор кафедри, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки Україн

ТОКАРЧУК ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

заступник декана з навчально-методичної роботи, доцент кафедри, кандидат юридичних наук

МАКАРОВА ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент,
вчений секретар Вченої ради факультету

ОГІРКО РОСТИСЛАВ СЕМЕНОВИЧ

кандидат юридичних наук, професор

МУДРОЛЮБОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри

ШИТИЙ СТАНІСЛАВ ІГОРОВИЧ

доцент кафедри, кандидат юридичних наук, модератор сайту факультету

Фотогалерея 

Наукова діяльність

Впродовж двадцяти років існування кафедри наукова діяльність її викладачів була органічно поєднана з навчально-виховним процесом. Результатом наукової роботи є численні підручники, наукові посібники, монографії, наукові статті та інші розробки,які не лише були запроваджені у навчальний процес, але й значно поглибили та розширили дослідження важливих історичних і теоретичних проблем правового і державного буття.
Кафедра теорії та історії держави і права також бере участь у діяльності Науково-методичної ради МОНмолодьспорту, у складі якої проф. Б. І. Андрусишин є заступником голови підкомісії з історії* (020302), правознавства* (030402), філософії* (020301), політології (030104) (Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 25.11.2011 р № 1364). На кафедрі у 2011-2012 рр. виконується НДР на тему: «Концептуальні засади викладання навчальної дисципліни «Права людини» в загальноосвітніх навчальних закладах України» (наказ МОН України № 1177 від 30.11.2010 р.), до роботи над якою залучений академік НАН України Ю. С. Шемшученко.
Учені кафедри виступали з доповідями та науковими повідомленнями на наукових конференціях різного рівня, зокрема, на міжнародних. За час свого існування кафедра стала заслужено визнаним науковим центром апробації науково-теоретичного рівня докторських і кандидатських дисертацій з теорії та історії держави та права. На ній здійснювалася підготовка молодих науково-педагогічних кадрів, які здобувають наукові ступені кандидатів та докторів наук як для власного, так і для інших вузів.
Активно залучена до наукової діяльності кафедри студентська молодь. У 2001 році за результатами наукової роботи п`ятеро студентів стали переможцями другого туру Всеукраїнської студентської олімпіади (наказ Міністерства освіти і науки України №677 від 10.10. 2001 р.). У квітні 2002 року відбулася наукова студентська конференція «Кодифікаційний процес в Україні: реалії та перспективи», яку організувала кафедра. За кращу роботу на Всеукраїнському конкурсі з питань виборів та референдумів в Україні (Харків, 2002) була відзначена у наказі МОН України студентка Ю. Требух. У 2003 році студенка Л. Дубчак виборола друге місце у другому турі Всеукраїнської олімпіади з правознавства, що відбулася в Київському національному університеті імені Т. Шевченка.
До наукової діяльності кафедри залучені провідні вчені Інституту держави і права імені В. М. Корецького, Національної академії МВС України, Національної академії СБУ та інших наукових і навчальних закладів України. Професорсько- викладацький склад кафедри плідно працював над плановими темами, професори Б. І. Андрусишин, В. І, Акуленко, О. О. Підопригора, І. В. Опришко, Ю. С. Шемшученко та доценти О. В. Бучма, В. В. Максимов, Н. В. Кулакова є авторами багатьох статей шеститомної «Юридичної енциклопедії» - унікального видання в межах пострадянського простору. У 2004 році кафедра започаткувала проведення, такого ж роду унікальності, щорічну міжнародну наукову конференцію «Юридичні читання».
За три роки загальний об'єм видань становить – 141/349,74
Монографії – 5/ 80,1
Підручники – 10/40,42
Для вищої школи – 10/40,42
Навчально-методичні посібники – 9/70,21
Навчально-методичні посібники для вищої школи – 8/61,4
Збірники наукових праць – 4 / 101,64
Статті в журналах i наукових збірниках – 77/57,97
Статті в журналах i наукових збірниках українських – 77/57,97
Тези - 37/9,39
Відрецензовано за три роки кандидатських дисертацій зі своєї спеціальності - 41, із суміжних - 6, докторських дисертацій - 4.
Підготовлено кандидатів наук – 5 (Б. І. Андрусишин, В. Д. Бабкін 12.00.01), докторів наук – 2 (Б. І. Андрусишин – 07.00.01).
Аспірантуру зі спеціальності „теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень” при кафедрі відкрито у 1996 році. Нині на денній та заочній формах навчання у аспірантурі зі спеціальності 12.00.01 навчається понад 30 аспірантів.
Вагомі наукові доробки у галузі теорії та історії держави і права, історії політичних та правових учень має авторська наукова школа Андрусишина Богдана Івановича „Концептуальні засади розвитку освітнього та канонічного права. Методика викладання правознавства”, яка сприяє розв’язанню широкого кола теоретичних і практичних питань, пов’язаних зі створенням умов для становлення і розвитку освітнього та канонічного права, удосконалення методики викладання правознавства. Наукова школа досліджує такі основні проблеми: методика викладання правознавства у школі; методики викладання правознавства у вищому навчальному закладі; концептуальні засади безперервної правової освіти України; моделі правової освіти в Україні та в пострадянських країнах; проблеми підготовки педагогів-юристів для викладання правознавства у школі та вищому навчальному закладі; державна політика у сфері правової освіти; юридична педагогіка, проблеми розвитку та дослідження канонічного права. У межах наукової школи підготовлено та захищено 3 кандидатських дисертації, а загалом під його керівництвом захищено 3 докторські та 4 кандидатські дисертації.
Наукова школа доктора юридичних наук, професора Бабкіна Володимира Дмитровича працює над темою «Теоретико-методологічні засади дослідження історії права». Серед її провідних напрямів дослідження: онтологія юридичної думки, методологія історико-правового пізнання, понятійно-категоріальний апарат історико-правової науки, структура і операційний склад методів правової науки, закони становлення, функціонування та зміни теорії держави і права. У рамках наукової школи Д. В. Бабкіним підготовлено і захищено понад 20 докторських та понад 50 кандидатських дисертацій.
Кафедра співпрацювала з Інститутом держави і права імені В. М. Корецького – спільний проект «Міжнародна наукова конференція юридичні читання»; результат: видані збірники; з центром правової освіти і науки; була задіяна до видання часопису «Економіка і право» та «Юридичного журналу».
Нині діюча провідна наукова школа є “Методика викладання правознавства ” (проф. Андрусишин Б. І.) Представниками цієї школи також є доктор юридичних наук, проф. В. Д. Бабкін, доктор історичних наук, проф. А. М. Гуз, кандидат юридичних наук доц. О. С. Дьоміна, старший викладач Н. О. Деркачова, викладачі О. В. Токарчук, Б. В. Совенко, С. Д. Сворак, Н. А. Потапенко, С. І. Шитий, аспіранти О. Я Кархут, Н. С. Дубчак, Т. В. Маньгора, О. О. Гуріна, студенти О. Б. Горпиняк, В. М. Поперечнюк та ін.
Діяльність наукової школи направлена на методичне забезпечення та реалізацію намічених Національною програмою правової освіти населення заходів у напрямку подальшого створення необхідних умов для набуття широкими верствами населення правових знань та навичок у їх застосуванні, забезпечення доступу громадян до джерел правової інформації, а також визначення основних напрямів право-освітньої діяльності у школах та вищих навчальних закладах.
Науковцями, представниками цієї наукової школи підготовлено понад 100 наукових статей у фахових наукових виданнях України, курси лекцій, навчальні посібники, підручник з методики викладання правознавства. Крім того, науковці цієї наукової школи здійснюють керівництво дисертаційними дослідженнями. Підготовлено 3 кандидати юридичних наук. Очільник цієї наукової школи Б. І. Андрусишин отримав нагороди:
1. Подяка Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації «За багаторічну плідну співпрацю, високий професіоналізм». Київ – 2011 р.
2. Грамота президії Академії наук вищої школи України «За вагомий внесок у розвиток науки і вищої освіти України». 21 травня 2011 р. м. Київ.
3. Почесна грамота Ради Київської міської організації ветеранів. 04 листопада 2011 р.
4. Срібна медаль «Михайло Петрович Драгоманов 1841-1895 рр.» почесна відзнака Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. листопад 2011 р.
Наукові роботи кафедри були представлені у виставках та конкурсах:
1. VI фестиваль релігійного мистецтва, 21 лютого 2011 р., НПУ імені М. П. Драгоманова, м. Київ. Виступ з привітальним словом. (Державно-церковні відносини: історія, сучасний стан та перспективи розвитку: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 387 с.)
2. Круглий стіл «Вища освіта України: 20 років перетворень в Україні». 20 червня 2011 р. НАПН України, Інститут вищої освіти, Асоціація ректорів педагогічних університетів України, НПУ імені М. П. Драгоманова. Виступ у дискусії. (Державно-церковні відносини: історія, сучасний стан та перспективи розвитку: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 387 с.)
Результатами науково-дослідної роботи викладачів кафедри (згідно тематичного плану) є:
Науковий напрям:
Дослідження проблем гуманітарних наук (правознавство).
Тема (колективна):
Теорія та методика викладання правознавчих дисциплін у вищій школі.
Замовник: кафедра теорії та історії держави і права.
Виконавці: колектив кафедри, керівник - проф. Андрусишин Б. І.
1. Андрусишин Б. І. «Проблеми освітнього права як галузі права Ураїни»
2. Бабкін В. Д. «Теоретико-методологічні засади досліджень історії права»
3. Деркачова Н. О. «Особливості механізму правового регулювання суспільних відносин у сфері освіти»
4. Потапенко Н. А. «Організаційно-правові засади розвитку правової освіти в Україні»
5. Кушинська Л. А. «Нормативність звичаєвого права а Україні»
6. Огірко Р. С. «Криза концепти соціальної держави»
7. Білан Н. В. «Правова освіта як умова формування правосвідомості населення»
8. Кархут О. Я. «Механізм правового регулювання суспільних відносин у сфері освіти»
9. Дьоміна О. С. «Правове виховання студентської молоді»
10. Шитий С. І. «Історико-правовий аналіз організації та діяльності Міністерства освіти УНР»
11. Токарчук О. В. «Погляди С. Шелухіна на форму держави».
В працях розглянуто питання щодо організації навчального процесу та методологічних особливостей вивчення правознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах. Автори висвітлюють форми організації навчального процесу, методи навчання тощо. Розглядається система правової освіти та шляхи її вдосконалення в Україні, механізми формування правового регулювання суспільних відносин у сфері освіти. Підвищення рівня правової культури та правової свідомості студентської молоді та населення загалом. Висвітлюється місце правового звичаю як першоджерела права з огляду на специфіку українського державотворення. Запропоновані праці розраховані на студентів, молодих учителів, аспірантів усіх, хто цікавиться правознавством в цілому.
Освіта, як особливий соціальний інститут, її стан, тенденції та перспективи завжди розглядаються в усьому світі як спосіб збереження і розвитку цивілізованості країни і формування визначеного суспільством і державою типу особистості. Вона виступає в якості специфічного об’єкта правового впливу, а відносини, що склалися у сфері освіти є предметом спеціального правового регулювання. Якісна урегульованість суспільних відносин у цій сфері є головною ознакою моделі держави, яка за українською Конституцією характеризується як правова.
Фундаментальні питання правового регулювання освіти останніх десятиліть вирішувалися на основі надбань юридичної науки і передусім теорії права, яка сама зазнала значного розвитку і збагатилася новими підходами до розуміння і пояснення складних суспільних відносин. Вивчення освітнього права потребує як знань про юриспруденцію, так і знань про сферу філософії, політики, філософії політики, філософії освіти, соціальної філософії, соціології освіти, економіки освіти, педагогіки, психології, державного управління. Професор Б. І. Андрусишин наголошує, що у галузі освіти виникають різноманітні відносини: щодо управління освітніми закладами, які врегульовуються нормами адміністративного права, податкові відносини – нормами фінансового права, майнові відносини – нормами цивільного права, трудові відносини, які виникають між професорсько-викладацьким складом та іншими працівниками, з одного боку, і освітнім закладом – з іншого, – нормами трудового права, питання працюючих пенсіонерів – правом соціального забезпечення тощо. Але найголовнішими є ті відносини, які виникають у процесі освіти між викладачами і студентами, що регулюються певними соціальними нормами і принципами. 

Отже, увесь процес викладання в Україні відбувається в рамках конституційних прав і свобод, гарантованих у статті 53 Конституції України. Конституційне право на освіту в незалежній Україні в суб’єктивному розумінні є реально існуючою, гарантованою державою і міжнародним співтовариством фактичною можливістю особистості оволодівати і користуватися знаннями, вміннями і навичками з метою підвищення свого культурного рівня й особистих інтересів у інтересах всього суспільства і досліджується перш за все як складова прав і свобод громадян з пріоритетом інтересів людини і громадянина, а також як елемент функціонування громадянського суспільства і соціально орієнтованої ринкової економіки.
Політичні й економічні процеси та зміни в житті нашої держави зумовили переоцінку шкали цінностей та пріоритетів у суспільному світосприйнятті. На перший план на початку ХХІ століття висувалися такі цінності, як людина, її права та внутрішній, духовний світ. Важлива роль у такій трансформації суспільства належить правовій освіті, яка формує правову культуру та правосвідомість молоді, перетворюючи ідеали добра, законності та справедливості в мотиваційні чинники їхньої поведінки. Активна законотворча діяльність в Україні, впровадження на рівні держави соціальних і економічних програм і новітніх технологій, реформування й удосконалення системи державних органів, спрямоване на дотримання принципів верховенства права, відповідальності держави та її апарату перед людиною і громадянином за свою діяльність, вимагають від молодої людини набуття певної суми знань, теоретичних і практичних навичок, прояву власної громадянської позиції.
Одним з основних завдань сучасної правової освіти в Україні є формування правової освіченості молоді, її здатності керуватися правовими знаннями в координатах мінливого сучасного суспільного життя, вміння діяти відповідно до вимог права і закону.
Науково-методичним забезпеченням вузівської та шкільної правової освіти й займаються представники цієї наукової школи. У межах наукової школи досліджуються такі основні проблеми методики викладання правознавства:
 становлення та розвиток правової освіти;
 методика викладання правознавства у школі;
 методика викладання правознавства у вищому навчальному закладі;
 концептуальні засади безперервної правової освіти України;
 моделі правової освіти в Україні та в пострадянських країнах;
 проблеми підготовки педагогів-юристів для викладання правознавства у школі та вищому навчальному закладі;
 державна політика у сфері правової освіти;
 юридична педагогіка.
Діяльність наукової школи також направлена на методичне забезпечення та реалізацію намічених Національною програмою правової освіти населення заходів у напрямку подальшого створення необхідних умов для набуття широкими верствами населення правових знань та навичок у їх застосуванні, забезпечення доступу громадян до джерел правової інформації, а також визначення основних напрямів право-освітньої діяльності у школах та вищих навчальних закладах.
Науковцями, представниками цієї наукової школи підготовлено понад 100 наукових статей у фахових наукових виданнях України, курс лекцій (2005), навчальний посібник (2007), підручник з методики викладання правознавства (2008), монографія «Становлення та розвиток шкільної правової освіти України 1991-2007 рр.» (2009). Крім того, науковці цієї наукової школи здійснюють керівництво дисертаційними дослідженнями.
З 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року розроблялася НДР «Концептуальні засади формування правових знань у студентів вищих навчальних закладів». – К., НПУ імені М. П. Драгоманова 2010/ Державний реєстраційний номер 0109U001263 – 135 с. (Андрусишин Б. І. керівник теми).
Предметом НДР стала розробка концептуальних засад формування правових знань у студентів вищих навчальних закладів; об’єктом дослідження – система правових знань студентів у вищих навчальних закладах.
Мета НДР полягала у розкритті основних засад формування правових знань у студентів вищих навчальних закладів як на юридичних, так і на неюридичних факультетах університетів для всіх спеціальностей.
Завдання проекту:
 упровадження новітніх інформаційних технологій викладання курсу «Основи правознавства»у вищих навчальних закладах України для всіх спеціальностей;
 запровадження сучасної методики викладання правознавства у контексті організації навчального процесу за кредитно-модульною системою;
 обґрунтування методів стимулювання навчальної діяльності, принципів та прийомів активізації навчально-пізнавальної діяльності з правознавства студентами різних спеціальностей;
 розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічних працівників, у зв’язку із запровадженням у навчальний процес викладання курсу правознавства, новітніх інформаційних технологій та кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
 підвищення правової та педагогічної культури викладачів;
 розробка методів та форм активного навчання при вивченні правознавства;
 підготовка методик викладання дисциплін курсу «Основи правознавства» у вищих навчальних закладах.
Внаслідок проведеного дослідження з’ясовано, що представники різних галузей наук досліджували лише окремі аспекти досліджуваної проблеми, зокрема: питання стану правничої освіти в Україні – Ю. Шемшученко, В. Андрейцев, Г. Мурашини, В. Денисов, П. Рабінович, В. Семенов; підготовки викладачів правознавства для освітньої галузі Б. Андрусишин, В. Сущенко, С. Савченко; методики викладання правознавства – Б. Андрусишин, І. Усенко, Л. Заблоцька, І. Котюк, О. Пометун. На даний момент у державі видано низку нормативно-правових актів, які часто реалізовуються формально, оскільки результати їх практичної реалізації не були відчутними. З огляду на це можемо констатувати, що рівень правових знань і правової культури студентської молоді практично мало змінився, не сталося й різкого зниження злочинності серед цієї категорії населення. Крім того, на практиці ситуація з поширенням правових знань серед студентської молоді наразі залишається незадовільною. Правовий нігілізм у навчальних закладах України має свої причини та коріння. Недостатність правової освіти молоді, відсутність необхідних правових знань у різних сферах життєдіяльності молодої людини є однією з найгостріших соціальних проблем сьогодення і в молодіжному середовищі.
На наш погляд, розробка і застосування у навчальному процесі вищих навчальних закладів новітніх форм та методів формування правових знань у студентів вищих навчальних закладів у ході вивчення вузівського курсу правознавства допоможе поліпшити стан правової освіти студентів на усіх напрямах підготовки.
Викладання правознавства у ВНЗ України на сучасному етапі здійснювалося з використанням аудиторних і позааудиторних форм та методів правового навчання, традиційних і нетрадиційних форм навчання. Зрозуміло, що основною формою організації навчального процесу були і залишаються лекція, семінарське та практичне заняття. Окрім традиційних форм, використовувалися ділові ігри, обговорення ситуацій правового характеру.
У зв’язку з розвитком інформаційних технологій у навчальний процес ВНЗ при викладанні правознавства на початку ХХІ ст. запроваджувалися нові форми пізнавальної діяльності. Таким було інтерактивне навчання. Організація інтерактивного навчання передбачала використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації, моделювання життєвих ситуацій. У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. спостерігалося зростання практично-орієнтованих форм роботи при викладанні правознавства зі студентами у вигляді різноманітних форм активної групової підготовки у професійному та комунікативному аспектах. На початку ХХІ ст. відбувається перехід від пояснювально-ілюстративних до активних методів навчання, які пробуджують інтерес до знань, до навчання, підвищують ефективність навчання не за рахунок збільшення обсягу інформації, а шляхом її поглиблення та швидкості засвоєння. З огляду на це у досліджуваний період викладачі починають застосовувати при викладанні правознавства саме ці методи. Однак нові форми та методи формування правових знань у студентів ВНЗ при вивченні вузівського курсу правознавства у практику навчальних закладів впроваджуються повільно, удосконалити та розвинути їх завдання нашого дослідження.
Встановлено, що застосування у навчальному процесі сучасних новітніх інформаційних технологій позитивно впливає на формування навичок й умінь студентів при вивченні вузівського курсу правознавства у ВНЗ. Визначено вплив активних методів навчання на отримання знань студентами при вивченні вузівського курсу правознавства.
Зокрема виділено такі активні методи навчання дієві для студентів-правників: кейс-метод; аналіз помилок, колізій, казусів; аудіовізуальний метод навчання; брейнстормінг («мозковий штурм»); діалог Сократа (Сократів діалог); «дерево рішень»; дискусія із запрошенням фахівців; ділова (рольова) гра (студенти перебувають у ролі юриста, експерта, співробітника підприємства, позивача, відповідача, порушника); «займи позицію»; коментування, оцінка (або самооцінка) дій учасників; майстер-класи; метод аналізу і діагностики ситуації; метод інтерв’ю (інтерв’ювання); метод проектів; моделювання; навчальний «полігон»; РRЕS-формула (від англ. Position–Reason–Explanation or Example–Summary); проблемний (проблемно-пошуковий) метод; публічний виступ; робота в малих групах; тренінги індивідуальні та групові (як окремих, так і комплексних навичок) тощо.
Отримані наукові результати, їх наукова новизна та значимість заключається у тому, що: здійснено світоглядний аналіз та оцінку літературних джерел з досліджуваної проблеми, а також нормативно-правових джерел. З’ясовано, що у державі видано низку нормативно-правових актів, які сприяють формуванню правових знань у студентів: Послання Президента України до Верховної Ради України у 2000 р. „Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000–2004 рр.“. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 р. № 344 „Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 року“; у 2001 р. Указ Президента України „Про Національну програму правової освіти населення“; 4 липня 2005 р. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні“; 12 липня 2006 р. на виконання Указу Президента Розпорядженням Кабінету Міністрів України була затверджена „Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006–2010 рр.“ тощо.
Розроблено та упроваджено в навчально-виховний процес ряд інноваційних форм організації навчання. Встановлено вплив новітніх інформаційних технологій на формування навичок та умінь студентів при вивченні вузівського курсу правознавства у вищому навчальному закладі.
Визначено вплив активних методів навчання на отримання знань студентами при вивченні вузівського курсу правознавства.
Також запропоновано методику викладання правознавства у контексті організації навчального процесу за кредитно-модульною системою, новітні інформаційні технології викладання курсу правознавства у вищих навчальних закладах України. Важливе місце у цьому контексті зайняло обґрунтування методів стимулювання навчальної діяльності, принципів та прийомів активізації навчально-пізнавальної діяльності з правознавства студентами різних спеціальностей.
У роботі дані практичні рекомендації щодо вдосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічних працівників, які забезпечують організацію навчального процесу з правознавства.
Практичним результатом дослідження стала розробка концепції та програми навчального курсу „Методика викладання правознавства у вищому навчальному закладі“, яка враховує компетентнісний підхід до підготовки фахівця, краще впливатиме на активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, на отримання знань студентами при вивченні вузівського курсу правознавства, на удосконалення та модернізацію системи правової підготовки у вищому навчальному закладі. Крім того на основи цієї програми підготовлений навчальний посібник „Методика викладання правознавства у ВНЗ“, який буде позитивно сприяти формуванню правових знань у студентів вищих навчальних закладів.
Проведений комплексний аналіз концептуальних засад формування правових знань у студентів вищих навчальних закладів засвідчив, що матеріали та висновки цього дослідження сприятимуть процесу реформування системи правової освіти, формуванню нової, максимально наближеної до потреб суспільства та держави концепції викладання правознавства у вищому навчальному закладі.
Дослідження підтвердило нагальну необхідність вдосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічних працівників, їх правової підготовки; безперервність процесу підвищення педагогічної та правової культури викладачів. У ньому запропоновано науково-обґрунтовану методику викладання правознавства у ВНЗ.
Також у науково-дослідній роботі узагальнено концептуальні засади формування правових знань у студентів вищих навчальних закладів у ході вивчення вузівського курсу правознавства у ВНЗ; проаналізовано сучасний стан методики викладання правознавства у ВНЗ; досліджено вплив новітніх інформаційних технологій та активних методів навчання на формування навичок та умінь студентів при вивченні правознавства у вищому навчальному закладі.
Результати дослідження представлено у підготовленій новій програмі навчальної дисципліни „Методика викладання правознавства у вищому навчальному закладі“ з відповідним науковим обґрунтуванням та методичними рекомендаціями щодо викладання цього курсу; підготовленому навчальному посібнику „Методика викладання правознавства у вищому навчальному закладі“, який можна використовувати при викладанні навчального курсу для студентів, монографії, 20 наукових статтях, 15 тезах виступів на наукових конференціях, 3 захищених дисертаціях (1 – докторська, 2 – кандидатські), 10 магістерських роботах, 2 організованих і проведених Міжнародних конференціях П’яті та Шості юридичні читання. Проблеми верховенства права: теорія і практика. НПУ імені М. Драгоманова, 23-24 квітня 2009 р. та 22-23 квітня 2010 р. Окремі результати дослідження враховані при розробці правових компетенцій у Галузевому стандарті вищої освіти за напрямом підготовки 6.160103 „Організація захисту інформації з обмеженим доступом“. Чинний відповідно до наказу МОН України від 02.03.2010 р. № 164. – Київ, Офіційне видання 2010. – 130 с. та Галузевому стандарті вищої освіти за напрямом підготовки 6.170103 „Управління інформаційною безпекою“. Чинний відповідно до наказу МОН України від 05.02.2010 р. № 77. – Київ, Офіційне видання 2010. – 135 с.
За результатами проекту підготовлений навчальний посібник Методика викладання правознавства у вищому навчальному закладі Б. І. Андрусишин, А. М. Гуз, заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К., Вид-во. НПУ імені М. П. Драгоманова. 2011. Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист № 1/11 – 5126 від 23.06.2011 р.). – 190 с.
Також за результатами дослідження було захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук, (автор Гуз А. М., науковий консультант – Андрусишин Б. І.). та 2 кандидатські дисертації на здобуття наукових ступенів кандидата юридичних наук (Опольська Н. М., Макарова О. В. науковий керівник – Шемшученко Ю. С.)
У 2011 році розпочато роботу над новою НДР «Концептуальні засади викладання навчальної дисципліни «Права людини» в загальноосвітніх навчальних закладах України». – К., НПУ імені М. П. Драгоманова 2011/ Державний реєстраційний номер 0111U000354. Робота закінчується у 2012 році.
Важливим елементом у структурі правової освіти та виховання у загальноосвітніх навчальних закладах займає навчальний курс "Права людини", який викладається у 10–11-х класах загальноосвітніх шкіл та для поглибленого вивчення у школах, ліцеях і гімназіях гуманітарного, насамперед, юридичного профілю. Проте на сучасному етапі розвитку України викладання цього курсу у загальноосвітніх навчальних закладах не відповідає потребам часу. Недосконалі навчальні програми дисципліни, відсутні навчально-методичні посібники, які не відповідають сучасним європейським освітнім вимогам та потребам школи. Саме тому у науковому дослідженні буде: проведений ґрунтовний аналіз стану викладання навчальної дисципліни та вироблення ефективних шляхів викладання навчального курсу "Права людини" у загальноосвітніх навчальних закладах; розроблено пропозиції щодо удосконалення існуючих навчальних програм із зазначеної навчальної дисципліни; розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення викладання навчальної дисципліни "Права людини" в загальноосвітніх навчальних закладах України.
Рада Європи за рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи R (85)7 від 14 травня 1985 р. запропонувала урядам країн-членів і тих країн, які ще не стали членами Ради Європи, ураховуючи їхні національні системи освіти та зміст базових законодавчих актів, усіляко сприяти викладанню та засвоєнню прав людини у школах. Завдяки цьому в кінці XX – на початку XXІ ст. у багатьох школах України було запроваджено викладання в 10 – 11 класах курсу "Права людини". Зазначимо, що цей навчальний курс був запропонований для спеціалізованих шкіл, гімназій і ліцеїв з поглибленим вивченням права та соціально-гуманітарних дисциплін. Для цього курсу були розроблені спеціальні навчальні програми відповідно до спеціалізації загальноосвітнього навчального закладу. Ще у 1995 р. було теоретично обґрунтовано читання курсу на науковому рівні, що втілилося в програму, рекомендовану МОН України для обговорення наукової та педагогічної громадськості України. Саме тому важливим елементом у структурі шкільної правової освіти і виховання України у кінці XX ст. став навчальний курс "Права людини". (Пометун О. І. Мої і твої права : навч. посіб. з курсу "Права людини" [для учн. 10 – 11 кл.] / О. І. Пометун, Т. О. Ремех. – Біла Церква : ПП. Надтонка О. Ф., 2006. – 188 с. ; Пометун О. І. Програма курсу "Права людини" / О. І. Пометун, Т. О. Ремех // Історія в школах України. – 2006. – № 4. – С. 5–8.)
Значний внесок у розробку теоретичних основ викладання курсу «Права людини» зробили українські науковці-правники, зокрема В. Н. Денисов, П. М. Рабінович, В. С. Семенов, І. Б. Усенко, Л. Г. Заблоцька Так, за ініціативою Українського центру прав людини Української правничої фундації вони в 1998 р. розробили проект програми курсу "Права людини" для учнів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів. Це була перша програма, що забезпечила можливість викладання у школах зазначеного курсу.
Слід зауважити, що вже на міжнародному рівні розроблені цілі програми, які стосуються викладання та загальної просвітницької роботи з прав людини. (Кацубо С. П. Основы прав человека : учебн. [для студ.] / С. П. Кацубо, И. В. Кучвальская, С. Б. Лугвин. – Минск : Университетское, 2002. – 264 с.).
На нашу думку, в Україні слід також сформувати розгалужену та багаторівневу систему освіти з питань прав людини. Вона стане одним із чинників змін у правосвідомості громадян України. Причому змін, орієнтованих на особистість і направлених на формування у суспільства глибокої поваги до прав людини та громадянина.
Об’єктом дослідження є правова освіта у загальноосвітніх навчальних закладах України. Предметом дослідження є розробка концептуальних засад викладання курсу "Права людини" в загальноосвітніх навчальних закладах України.
У науковому дослідженні буде вирішено важливу наукову проблему, пов’язану із викладанням курсу "Права людини" у загальноосвітніх навчальних закладах. Науково-дослідна робота також покликана започаткувати розгалужену та багаторівневу систему освіти з питань прав людини, яка стане одним із чинників змін у правосвідомості громадян України.
Права людини й основні свободи дозволяють повною мірою розвивати і використовувати такі притаманні людині властивості, як розум, талант, свідомість і задовольняти духовні й інші потреби. Вони базуються на дедалі потужнішому прагненні людства до такого життя, у якому притаманні з народження гідність і цінність кожної людської особистості будуть користуватися повагою та захистом. Ігнорування прав й основних свобод людини стає не лише особистою трагедією, а й створює передумови для соціальної та політичної нестабільності, породжує насилля, провокує конфлікти як усередині суспільства і країн, так і між ними.
Вивчення зазначеної проблеми пов'язується із необхідністю розвивати в людині зі шкільного віку почуття гідності, усвідомлення своїх прав, взаємозв'язку реалізації прав людини із суспільною системою, у якій вона живе, озброювати знаннями про захист прав людини, якщо їх порушено, та про механізм цього захисту. Разом із цим, автори проекту переконані, що кожен учень має ознайомитися з правами людини в межах його підготовки до життя, оскільки саме школа була і залишається тим осередком, що може і повинна навчити самоповаги та гідності кожну людину.
Мета НДР полягає у пошуку та вироблені ефективних шляхів викладання курсу "Права людини" в загальноосвітніх навчальних закладах України.
Завдання проекту:
- характеристика стану викладання навчальної дисципліни та вироблення ефективних шляхів викладання навчального курсу "Права людини" у загальноосвітніх навчальних закладах;
- вироблення пропозицій щодо удосконалення існуючих навчальних програм із навчальної дисципліни "Права людини", запровадження сучасних методик її викладання;
- підготовка практичних рекомендації щодо удосконалення викладання навчальної дисципліни "Права людини" у загальноосвітніх навчальних закладах України;
- розробка концептуальних засад викладання курсу "Права людини" в загальноосвітніх навчальних закладах України;
- підготовка та захист двох кандидатських дисертацій у межах проведеного наукового дослідження.
Проведене наукове дослідження сприятиме розв’язанню економічних та соціальних проблем в українському суспільстві, пов’язаних з дотриманням прав людини. Зазначений проект сприятиме вивченню зазначеного курсу в школі, переконає учнів, що рівень життя у демократичному суспільстві залежить від свободи та незалежності його членів, від рівня розвитку культури прав людини. Разом із цим, курс сформує в учнів розуміння необхідності виконання демократичних законів як державними органами й організаціями, так й окремими особами. Крім цього, курс виховує у школярів упевненість у необхідності виконання правових обов'язків як важливої умови гармонійного життя у суспільстві, здатність приймати відповідальні рішення у різних життєвих ситуаціях, необхідних для виживання людини взагалі.
Концептуальні засади викладання курсу «Права людини» сприятимуть вихованню школярів у дусі повної поваги до прав людини й основних свобод, у піднесенні культури прав людини, у ствердженні людської гідності та вартісності особистості. Розробка проблем викладання курсу прав людини у школі має на меті привести учнів до розуміння та сприйняття понять справедливості, рівності, свободи, миру, гідності, прав, демократії.
У кінці XX століття особливого розвитку набула точка зору, яка полягала в тому, що правові знання не повинні бути прерогативою лише вузького кола фахівців. Усі громадяни України отримали право на набуття необхідного їм мінімуму правових знань. Це стало причиною розробки нових концептуальних засад викладання курсу "Права людини" в загальноосвітніх навчальних закладах України.
Очікувані результати можна буде використати при підготовці спеціалістів та магістрів за напрямом підготовки «Правознавство», урахувавши специфіку викладання правових курсів у загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема при викладанні навчального курсу "Методика викладання правознавства у ВНЗ" та "Методика викладання правознавства у школі". Також результати науково-дослідної роботи будуть використані здобувачами наукового ступеня кандидата наук, захист двох дисертацій планується за результатами роботи. Крім того, здобуті результати дослідження будуть використовуватися при підготовці публікацій у вітчизняних виданнях, у тому числі й з Переліку ВАК України. Результати дослідження сприятимуть підготовці навчального посібника з навчального курсу "Права людини", курсу лекцій з навчального курсу за вибором студентів «Методика викладання навчального курсу "Права людини" в школі». Сподіваємося, що проведеною науково-дослідною роботою започаткуємо розгалужену та багаторівневу систему освіти з питань прав людини, яка стане одним із чинників змін у правосвідомості громадян України.
Результати проведеного дослідження будуть сприяти виробленню ефективних шляхів викладання курсу «Права людини» в загальноосвітніх навчальних закладах України.
Крім того, результати дисертаційних досліджень сприятимуть проведенню нових наукових робіт направлених на удосконалення прав людини в Україні.
В контексті роботи наукової школи методики викладання правознавства особлива роль приділяється юридичній педагогіці як навчальній дисципліні.
Зміни в Україні, пов’язані з розбудовою правової держави, визначають потребу створення адекватних цим процесам соціально-педагогічних умов і тим самим зумовлюють необхідність усвідомленого реформування, розумного проектування і впровадження нової моделі освіти. Розбудова системи освіти в Україні, сучасний розвиток науки і техніки вимагають якісно нового погляду на виховання й навчання підростаючого покоління, на його фахову підготовку, що потребує нових підходів до вивчення, дослідження та усвідомлення педагогічного процесу у вищий школі.
Юрист-правознавець має знати не лише законодавство та акти правозастосування, уміти їх роз’яснювати і тлумачити, його професійна діяльність зобов’язує мати глибокі знання педагогіки, знати норми моралі, релігії, звичаїв, традицій в суспільстві тощо. Юристу постійно доводиться вирішувати низку педагогічних проблем, тому він має бути готовим до участі у правовому вихованні громадян, тому обов’язок студентів-правознавців – оволодіти методами, формами і засобами педагогічного впливу на особистість, а також формами, засобами і методами самовдосконалення.
Юридична педагогіка – особлива сфера наукового педагогічного знання – юридико-педагогічного, особлива галузь педагогіки. її основна мета – всебічне сприяння створенню правового суспільства, зміцненню законності та правопорядку, а спеціальна – пізнання юридико-педагогічних явищ, що існують в правовій сфері, розробка системи наукових знань про них, а також педагогічно обґрунтованих та ефективних шляхів зміцнення законності та правопорядку, надання допомоги всім, хто займається цим на практиці.
Під час вивчення дисципліни студенти мають: вільно орієнтуватися в навчальному матеріалі; аналізувати правову дійсність, правові реалії та складові, приділяючи особливу увагу соціально-економічним процесам в Україні та світі; робити аргументовані висновки; проводити порівняльні аналогії правового буття та його складових – минулого з сучасністю; вичерпно відповідати на поставлені запитання, демонструючи знання основних проблем курсу; використовувати отриманні знання на практиці, а також повинні знати: основні підходи та погляди на ключові складові предмета; зміст і напрями, форми, функції та методи юридичної педагогіки; систему юридичної педагогіки.
Вивчення навчальної дисципліни „Юридична педагогіка” організовується на принципах кредитно-модульної системи, яка сприяє систематичній і динамічній роботі студентів над засвоєнням теоретичної дисципліни, з використанням модульної технології навчання та рейтингового оцінювання якості засвоєного матеріалу.
За навчальним планом спеціальності 6.060100 „Правознавство“ вивчення дисципліни „Юридична педагогіка“ передбачено протягом ІІІ семестру. Загальний обсяг дисципліни складають два залікові кредити, що об’єднують всі види навчальної діяльності студента: аудиторні заняття, самостійну роботу (в тому числі, підготовку до підсумкового контролю), контрольні заходи (модульний контроль, залік).
Самостійна робота має дві складові: самопідготовка до аудиторних занять та підготовка до модульного контролю.
Поряд з традиційними видами аудиторних занять планується виконання індивідуальної аудиторної роботи під керівництвом викладача, під час колективних або індивідуальних консультацій, та модульний контроль.
Рейтингова система оцінювання дозволяє врахувати як поточну підготовку студентів до аудиторних занять, так і визначати рівень засвоєння навчального матеріалу окремого модуля. Підсумкова оцінка виставляється за рейтинговими показниками, з можливістю її покращення під час заліку.
Тематика індивідуальних завдань, перелік питань, обговорюваних під час контрольних заходів представлено в Програмі. Отже, подані матеріали дозволяють студенту самостійно планувати терміни та обсяг змістової складової навчальної діяльності, прогнозувати її результативність.
Важливе значення щодо формування правової освіченості молоді, її здатності керуватися правовими знаннями в координатах мінливого сучасного суспільного життя, вміння діяти відповідно до вимог права і закону займає безпосередньо практика. Організація фахової та педагогічної практики в Інституті політології та права посідає одне з головних місць в системі основних завдань і напрямків роботи дирекції в контексті роботи наукової школи. Планування організації та контролю за здійсненням різних видів практик студентів здійснюється відповідно до плану роботи інституту та кафедр у відповідності з нормативними документами, що регламентують практичну підготовку майбутніх спеціалістів. В інституті відповідно до навчальних планів реалізуються такі основні види практик для студентів 1-5 курсів спеціальностей «Політологія» та «Правознавство»: магістерська, педагогічна, виробнича, навчальна та літня фахова практика.
За організацію практик відповідають 4 кафедри інституту. Вчасно готуються накази та інша звітна, зокрема, і фінансова документація.
Під час літньої (фахової) та виробничої практик студенти оволодівають сучасними методами, формами організації праці в галузі їх майбутньої професії, у студентів формуються професійні уміння і навички прийняття самостійних рішень, потреби систематично поновлювати свої знання.
Головним завданням педагогічної практики є використання теоретичних знань в процесі педагогічної діяльності. Під час проходження практики студенти застосовують отримані знання при вирішенні педагогічних, юридичних, навчально-виховних і науково-методичних завдань з урахуванням віку та індивідуально-типологічних особливостей студентських колективів та конкретних педагогічних ситуацій.
Основними базами для проходження навчальної юридичної практики студентів спеціальності «Правознавство» є органи прокуратури, місцеві (обласні, районні) державні адміністрації, юридичні служби міністерств, судові органи, управління юстиції, державні виконавчі служби, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, адвокатські об’єднання (контори), юридичних консультаціях.
За час проходження цієї практики студенти набувають таких вмінь та навичок, як: застосовування на практиці норм права; уміння аргументовано користуватися джерелами права та конкретними нормами права; аналізувати зміст правових документів, з’ясувати для себе та роз’яснити іншим зміст, висловлювати свою думку, користуватися юридичною літературою, складати тези, готувати короткі відповіді; практичні навички роботи з юридичним матеріалом та навички щодо розробки юридичних документів (наказів, рішень, запитів, заяв, договорів, угод, претензій, позовів тощо); уміння щодо організації претензійної та позовної роботи, представлення інтересів підприємств, установ і організацій, а також фізичних осіб у судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів; уміння консультувати з різноманітних правових питань; навички щодо організації правової роботи та надання практичної допомоги.
Виробничу практику студенти спеціальності «Політологія» проходять у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, Департаменті персоналу та керівних кадрів, фракції Верховної Ради України, громадських організаціях, Секретаріатах політичних партій, органах державної влади та управління. Практика передбачає ознайомлення з функціонуванням виконавчої влади, поглиблення знань студентів про роботу органів управління. Студенти ознайомлюються з структурою та функціями державних організацій та їх підрозділами, з структурою, функціями та принципами роботи обраних для проходження практики облдержадміністрацій, вчаться описувати зібрані матеріали.
Згідно навчального плану студенти 4 курсу проходять педагогічну практику у навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. Головними завданнями педагогічної практики є застосування теоретичних знань в процесі педагогічної діяльності, а напрямками виконання змісту і завдань практики є: формування системи питань з теорії методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін та основ правознавства; використання основних нормативних документів під час проведення уроків, сучасних методів реалізації розвиваючих завдань з метою формування способів мислення, умінь та навичок в школярів; реалізація принципів дидактики, методів, форм, засобів та прийомів навчання під час викладання; формування уміння реалізувати виховний потенціал соціально-гуманітарних дисциплін з метою формувати правової та політичної культури учнів, їхньої правосвідомості; поглиблення і закріплення теоретичних знань з соціально-гуманітарних дисциплін; використання найновіших досягнень науки, передового педагогічного досвіду; набуття індивідуального досвіду проведення бесіди, діалогу, обговорення соціально-політичних проблем, аргументоване відстоювання своєї точки зору в спорах (дискусії чи полеміці) під час проведення занять, прогнозування явищ і їх результатів; поєднання подання матеріалу теми під час заняття та організація самостійної роботи студентів; використання прийомів закріплення (повторення, постановка питань та перевірка уваги засвоєння; підведення підсумків в кінці запитання чи в кінці заняття); використання наочності; вміння правильно і критично аналізувати і використовувати статистичні дані, документи, обробляти їх, систематизувати і класифікувати, виділяючи найбільш важливе, основне; складання і вирішення завдань як навчальних, правових та суспільно-політичних.
Під час педагогічної практики студенти готують плани-конспекти уроків та позакласних навчально-виховних заходів. Велика увага приділяється проведенню нетрадиційних уроків.
Отже, фахова та педагогічна практики підсумовують та логічно завершують теоретичне навчання студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” та „спеціаліст”. Відповідно до мети студенти закріплюють, систематизують, поглиблюють та розширюють теоретичні знання дисциплін, які формують профіль фахівця.
Головне завдання навчального закладу полягає у вихованні високоморальних педагогів-юристів, а не лише в наданні необхідних знань студентам для розбудови правової держави та громадянського суспільства. Кафедра як один із провідних підрозділів посідає ключове місце в реалізації даного процесу, адже не тільки під час бесід та виховних заходів виховується людина, особистість зрощується щодня, на аудиторних заняттях та позааудиторією, на території університету і в парку, в гуртожитку і вдома, професорами і батьками, кураторами і друзями. Все, що оточує студента, впливає на нього, формує його світогляд, систему цінностей, культуру.
Кафедра теорії та історії держави і права Інституту політології та права протягом 20 років свого існування проводить виховну роботу у навчальному закладі. Виховна робота спрямована на організацію належного стану виховного середовища та управління різними видами діяльності студентів з метою професійного становлення випускників.
Одним із провідних напрямків виховної роботи є правове виховання та підвищення рівня правової культури серед студентської молоді. Цьому процесу особливо плідно сприяють наукові гуртки та проблемні групи, які дають можливість їх керівникам, крізь призму актуальних проблем юриспруденції, безпосередньо залучатись до виховного процесу кафедри та тісно співпрацювати зі студентами. Саме у такій роботі студенти почувають себе більше вільними ніж на заняттях, адже мають можливість працювати на рівні із однолітками та викладачами, займатися науковими пошуками та звершеннями, як одноособово, так і колективом чи спільно з керівником гуртка чи групи. Зокрема, на кафедрі працює безліч гуртків, керівництво якими здійснюють відомі вчені та молоді науковці:
• проф. Б. І. Андрусишин „Історія української державності в 1917-1918 рр. “;
• проф. В. Д. Бабкін „Національна держава в умовах глобалізації“;
• проф. В. Г. Пилипчук „Проблеми теорії держави і права“;
• проф. Р. С. Огірко „Взаємозалежність права людини і громадянина та соціальних спільнот“;
• доц. О. С. Дьоміна „Правова свідомість та правова культура в системі сучасної юридичної думки“;
• доц. І. П. Касперський „Трансформації функцій парламенту (геополітичний аспект в контексті глобалізації)“;
• доц. Л. А. Кушинська „Проблеми сучасного міжнародного права“;
• ст. викл. Н. О. Деркачова „Досудове врегулювання господарських спорів“;
• викл. Н. А. Потапенко „Напрями розвитку правових засад правової освіти“.
Результати наукових здобутків студенти мають можливість апробувати на міжнародній конференції «Юридичні читання», яка вже стала доброю традицією нашого вузу. Завдяки виступам за трибуни перед широким загалом вчених, у студента з’являється віра в себе та свої можливості, зарекомендувати себе як перспективного науковця та талановитого оратора, набратися досвіду та самоудосконалитися.

Освітні ресурси

1.Основи правознавства (укладач Н.М. Макосій, викладач, 74 КБ);

2.Основи науково-правових досліджень (укладач Л.М. Шестопалова, канд. юрид. наук, ст. наук. співробітник, доцент, 82 КБ). 

 Тести:

1.Державо і право (31 КБ);

2.Конституційне право України (64 КБ).

Навчальні дисципліни:

Силабуси обовязкових навчальних дисциплін для здобувачів ступеня доктора філософії:

Силабус навчальної дисципліни Сучасні напрями розвитку теорії держави і права

Освітні послуги

Нині на кафедрі читаються такі навчальні дисципліни: Історія правових і політичних учень, Державно-процесуальне право, Державне право зарубіжних країн, Історія держави і права України, Історія держави і права зарубіжних країн, Адміністративне право, Римське цивільне право, Конституційне право України, Теорія держави і права, Юридична деонтологія, Соціологія права, Міжнародне право, Міжнародне приватне право, Основи права ЄС, Звичаєве право, Екологічне право, Юридична педагогіка, Латинська мова і юридична термінологія, Основи науково-правових досліджень, Юридична психологія, Право інтелектуальної власності.
З метою поліпшення навчально-методичного процесу, ознайомлення зі змінами в системі законодавства України, обговорення актуальних проблем правотворення та державотворення в Україні, вирішення ряду проблем провадження Болонської системи та інтеграції освіти України до європейського освітнього простору, впровадження новітніх інформаційних технологій в освіту на кафедрі протягом поточного навчального року два рази на місяць проводилися методичні семінари. За основу було взято галузеву орієнтацію:
• Історія держави і права України та Історія держави і права зарубіжних країн. Доповідають проф. А. П. Тимченко та доц. Н. В. Кулакова;
• Конституційне право України та Актуальні проблеми конституційного права. Доповідають проф. Р. С. Огірко та доц. О. С. Дьоміна;
• Державне право зарубіжних країн та історія політичних та правових учень. Доповідають проф. А. М. Гуз та доц. І. П. Касперський;
• Міжнародне право та право Європейського Союзу. Доповідають доц. Є. В. Білозьоров та доц. Л. А. Кушинська;
• Філософія права. Доповідає доц. О. В. Бучма;
• Адміністративне право та адміністративна відповідальність. Доповідають проф. С. Г. Стеценко та викл. В. В. Курило.

Перелік дисциплін кафедри теорії та історії держави і права

Платні пропозиції кафедри теорії та історії держави і права